Чому європейські уряди вважають недосконалими судові процеси над представниками опозиції

У двох своїх недавніх блогах – «Що чекає на Україну» та «Що чекає на Україну 2» – я писав про те, що має статися, щоб наблизитись до підписання і ратифікації Угоди про асоціацію між ЄС та Україною.  Нещодавно було досягнуто поступу в переговорах з узгодження технічних моментів Угоди, і це дає підстави сподіватись, що незабаром можна буде оголосити про завершення переговорів.  Але, як я зазначив у третьому блозі «Термінологія ЄС та Україна: що це означає», завершення переговорів і парафування  угод не є достатнім для того, щоб Угода про асоціацію набула чинності.  Для того, щоб це сталося, Угода повинна бути підписана та ратифікована.  Країни-члени ЄС чітко заявили, що це навряд чи відбудеться, якщо лідерів опозиції, утримуваних в неволі внаслідок недосконалих судових процесів, не буде звільнено і якщо вони не матимуть можливості брати участь у політичному процесі.

Ключове слово тут – «недосконалі».  Багато європейських урядів, зокрема, британський, висловили занепокоєння, що теперішні судові дії над лідерами опозиції в Україні не відповідають європейським стандартам або є політично мотивованими.  У Європі поширено принцип судочинства, за яким люди вважаються «невинними, поки їхню вину не доведено».  Саме тому важливим є судження про те, що судові справи є недосконалими, оскільки вони ґрунтуються швидше на політиці, ніж на поняттях про справедливість і несправедливість.  Це означає, що в цих справах аргументи про те, що пана X або пані Y було визнано винними у вчиненні злочину Z, не мають жодної ваги для європейських урядів.

Отже, чому ці уряди дотримуються такої думки?

Одним із важливих джерел, які підсилюють ці занепокоєння, є робота Данського Гельсінського комітету з прав людини, який уже опублікував три «попередні доповіді» – Юридичний моніторинг в Україні, Юридичний моніторинг в Україні ІІ і Юридичний моніторинг в Україні ІІІ.  Ось деякі основні цитати з цих доповідей:

– «Вибіркове правосуддя і зловживання системою кримінального судочинства є порушенням статті 6 Європейської конвенції з прав людини та не відповідає міжнародним зобов’язанням країни щодо забезпечення  додержання принципів верховенства права» (Юридичний моніторинг в Україні);

– «Висунуті обвинувачення криміналізують звичайні політичні рішення, з якими не може погодитися чинний уряд; розслідування та переслідування у рамках кримінального судочинства вимагає наявності обґрунтованої підозри про вчинення неправомірних дій та, що при цьому не переслідуються політичні цілі» (Юридичний моніторинг в Україні ІІ);

– «Більшість звинувачень за своїм характером є такими, що ніколи не вважались би кримінальними злочинами у країнах з іншими правовими традиціями і не вирішувались би в рамках Системи кримінального правосуддя» (Юридичний моніторинг в Україні ІІ);

– «В результаті проведення моніторингу у чотирьох справах склалося враження, що працівники прокуратури та судді мають дуже обмежене уявлення про презумпцію невинності та рівність сторін процесу під час слухання справи» (Юридичний моніторинг в Україні ІІ);

– «В рішеннях про тримання під вартою не було надано достатньо конкретних підстав, які б свідчили про законність застосування тримання під вартою, з урахуванням індивідуальних обставин справи, що вимагається Європейським судом з прав людини» (Юридичний моніторинг в Україні ІІ);

– «Особа, що перебуває під слідством, не зобов’язана співпрацювати зі слідчим або демонструвати останньому належну поведінку; негативні наслідки у такій ситуації можуть становити порушення права на особисту свободу та безпеку та права не свідчити про себе» (Юридичний моніторинг в Україні ІІ);

– «Низка подій у справах, моніторинг яких здійснювався, викликає сумніви щодо належного розуміння системою кримінальної юстиції прав осіб, що перебувають під слідством, встановлених Європейською конвенцією  з прав людини» (Юридичний моніторинг в Україні ІІ);

– «Подібність цих справ не лишає сумнівів, що тримання у наручниках та в клітці обвинувачених Луценко, Іващенко та Корнійчука є порушенням положень Статті 3 Європейської конвенції з прав людини щодо негуманного ставлення та приниження гідності» (Юридичний моніторинг в Україні ІІ);

– «Відновлення розслідування у справах, які було закрито за законом, є порушенням статті 6 та статті 18 Європейської конвенції про права людини, якщо такі рішення не виправдовуються законними цілями та підставами» (Юридичний моніторинг в Україні ІІІ);

– «Строк давності також перешкоджає відновленню більшості, якщо не всіх, восьми справ проти Тимошенко, які було закрито в 2004 та 2005 роках» (Юридичний моніторинг в Україні ІІІ);

– «Заяви Генеральної прокуратури стосовно справ проти пані Тимошенко підтверджують сумніви в об’єктивності, незалежності та безсторонності кримінального правосуддя» (Юридичний моніторинг в Україні ІІІ);

– «Складна термінологія та суміш описів фактів і припущень у постанові про притягнення як обвинуваченого у Справі про борг значно ускладнюють або навіть унеможливлюють визначення того, які саме дії інкримінуються пані Тимошенко, а отже це є порушенням її права на захист та справедливий суд» (Юридичний моніторинг в Україні ІІІ).

Насправді, варто прочитати ці доповіді в цілому.  На додаток до українських перекладів доповідей Данського Гельсінського комітету, на які ведуть вищезгадані посилання, є тексти і англійською – тут, тут і тут.  Як і всі інші, хто хоче бачити Україну успішною європейською країною на шляху інтеграції до ЄС з підписаною та ратифікованою Угодою про асоціацію, я сподіваюсь, що ми побачимо поступ у вирішенні питань, пов’язаних із судовими процесами над лідерами опозиції, якомога швидше.