Чи повинна Україна захищати горілку як свою інтелектуальну власність?

У жовтні Україна та Європейський Союз зробили суттєвий поступ під час останнього раунду переговорів з приводу Глибокої та всебічної зони вільної торгівлі (DCFTA). У грудні відбудеться наступний раунд переговорів: обидві сторони сподіваються, що він пройде так само успішно і приведе до можливого підписання Угоди про глибоку та всебічну зону вільної торгівлі чи не в середині 2011 року. Укладення цієї угоди могло би стимулювати зростання української економіки – за підрахунками, це додаткове зростання могло би скласти до 5% щорічно.

З перебігом переговорів на перші позиції вийдуть певні найскладніші питання, які у міжнародних переговорах часто залишають на останок. Одним з таких питань є так звані географічні бренди. Це коли певний продукт сприймається як такий, що походить з певного регіону, місцевості або з певної країни. До прикладів можна віднести шотландський віскі (із Шотландії), пармську шинку (із Італії) та шампанське (із Франції). Захист географічних брендів може допомогти зберегти традиційну культуру, підвищити прибуток регіонів, допомогти покупцям знати, що саме вони купують, та підтримати якість продукту. Для України проблемою є те, що у колишньому Радянському Союзі такі географічні бренди не визнавались, і склалась традиція називати місцеві продукти, наприклад, Радянським шампанським або Кримським коньяком.

Минулого року в ході мого інтерв’ю українській газеті «Дєло» журналістка спитала мене про це. У відповідь я сказав, що Україна повинна визначитися, які українські продукти потрібно захищати. На питання який український продукт на мою думку повинен бути захищений, відповів що, хоча я й не великий поціновувач горілки, висококваліфіковані експерти з Росії та Швеції казали мені, що український алкогольний напій, який тут називають горілкою, набагато кращий за російську або шведську «водку». Отож я запропонував, що варто було б створити географічний бренд для напою під назвою «Горілка», який буде відомий як унікальна високоякісна «водка» з України.  Інший український продукт, який можна було б захистити, – це десертне вино Массандра із Криму, кращі сорти якого є ексклюзивними та зовсім не поступаються винам з Мадейри, Сотерна та Порту. Запровадження такого захисту допоможе розкрити для українських компаній захоплюючі можливості закріпити позиції на найбільшому інтегрованому ринку світу.

Нещодавно мені пригадалося це питання, коли поважний представник третьої у світі країни за обсягом виробництва горілки, Фінляндії, сам зізнався мені, що вони вважають українську горілку найкращою у світі. Якщо всі провідні експерти з Росії, Швеції та Фінляндії кажуть, що українська горілка найкраща, на мій погляд, це звучить переконливо. Як я казав у грудні, українські експерти з продуктів харчування можуть мати цікавіші пропозиції – я також запрошую читачів поділитися своїми ідеями.