Святковий стіл накрито. На столі виставлено склянки, між ними – самовари та акордеони. Навколо – тисячі облич дивляться з темряви. Однак ніхто з них уже ніколи не зможе їсти чи пити.
Я знаходжусь у Залі Пам’яті Національного музею історії Великої Вітчизняної Війни у Києві. Музей, розташований під монументом Батьківщини-Матері на південь від центру міста, зворушує і вражає. Після ретельного оновлення експозиції радянських часів у 1990-х рр. музей прагне запропонувати зважену картину жахіть війни. Експозиція починається не з 1941 р., коли нацистські війська вторглися на територію Радянського Союзу, а з 1939 – року підписання Пакту Молотова-Ріббентропа між Сталіним і Гітлером. Зали музею символічно закінчуються поминальним столом у Залі Пам’яті зі стільцями для загиблих.
Нещодавно Посольство допомогло Музею у підготовці англомовних листівок з інформацією про експонати для іноземних відвідувачів. Коли я відвідав Музей 17 червня, було приємно побачити, що ці інформаційні листівки користуються неабияким попитом серед відвідувачів, які спілкуються англійською, шведською або німецькою мовами. Насправді, люди стояли в черзі за ними. Я буду дуже радий, якщо ця ініціатива привабить більше відвідувачів у цей один із найважливіших музеїв Києва.