У цей час торік я опублікував блог під назвою «Посли на високих підборах», звертаючи увагу на важливість жінок-дипломатів як надзвичайно успішних професіоналів та рольових моделей. У ньому я згадав цікаву історію нашого тодішнього посла у Баку Кароліни Брауні про обмін думками з енергійними жінками-дипломатами в Азербайджані щодо можливого конфлікту між тим, як найкраще виглядати у модних високих підборах, і тим, як зручно почуватися цілий день, напружено працюючи в офісі.
Під час мого перебування в Києві, яке, на жаль, добігає кінця у липні після 4-х років роботи, я із задоволенням працював з багатьма видатними жінками-послами з усього світу. Усі вони, на мій погляд, є рольовими моделями для бажаючих стати дипломатами, та й для багатьох інших. За останні чотири роки число представниць від країн-членів ЄС в Києві зросло з 0 до 4-х. Тим часом, кількість голів британських дипломатичних місій жіночої статі зросла у світі до рекордної за всі часи позначки у 38, порівняно з 18 п’ять років тому. Дехто з них веде блоги, як-от Шан МакЛауд в Республіці Чехія, Джулі Чапел у Гватемалі (включно з чудовим блогом «Першокласні високі підбори»), Джудіт Макрегор у Мексиці, Дженіфер Андерсон у Ботсвані та Марін Янг у Намібії. Ви можете знайти перелік блогерів британського МЗС, і чоловіків і жінок, на головній блогерській платформі.
Оскільки мій блог минулого року був дещо довгим і не кожен, напевно, прочитав його до кінця, я хотів би звернути увагу на чудову доповідь «Жінки в британській дипломатії: 1782-1999» (англ.). Там можна прочитати про дебати щодо можливості допуску жінок до дипломатичної й консульської служби в 1933 (ст. 7) та «деякі думки представників Її Величності закордоном з приводу того, чи слід назначати жінок на дипломатичні й консульські посади у 1933 році» (ст. 29-34). Той факт, що певні негативні аргументи, схожі на ті, що панували у 1933, ще й досі інколи виринають на поверхню сьогодні, нагадує нам, що жодна боротьба за соціальні зміни ніколи до кінця не закінчується.
Фото: The Financial Times