Теоретично можливо, щоб певні складові Угоди про асоціацію були застосовані попередньо до її ратифікації національними парламентами. На жаргоні Євросоюзу ці складові називаються «компетенції спільноти» (Community Competence). Вони можуть включати в себе багато положень УГВЗВТ. Таким чином, за бажання країн-членів ЄС, певні частини Угоди про Асоціацію можуть вступити в силу перед тим, як саму Угоду про асоціацію буде ратифіковано національними парламентами в цілому.
Однак, це не означає, що таке попереднє застосування елементів «компетенції спільноти» Угоди про асоціацію обов’язково відбудеться. Як і з ратифікацією Угоди про асоціацію, необхідно завершити декілька етапів:
(i) Угоду про асоціацію спочатку потрібно парафувати (див. лінк вище);
(ii) Угода про асоціацію має бути підписана країнами-членами ЄС. Для цього потрібне одностайне рішення Ради, тобто кожна країна-член має бути «за»;
(iii) наостанок, Європарламент має ратифікувати Угоду про асоціацію.
Ця процедура означає, що для попереднього застосування окремих складових «компетенцій спільноти» Угоди про асоціацію до її ратифікації в цілому необхідно, щоб усі країни-члени та Європарламент погодились на це – тобто кроки (ii) та (iii).
Я окреслив у попередньому блозі, чому ратифікація Угоди про асоціацію в цілому навряд чи відбудеться, допоки лідери опозиції (напр., колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко), заарештовані в результаті судових процесів, які широко сприймаються як політично вмотивовані та вибіркові, залишатимуться в ув’язненні та не зможуть брати участь у політичній діяльності. Вищеописана процедура пояснює, чому часткове, попереднє застосування елементів «компетенції спільноти» Угоди про асоціацію найімовірніше стане предметом таких самих обмежень.