Газ має величезне значення. Посольство пильно слідкує за перебігом перемовин між Києвом і Москвою з питань поставок газу, а також між українською владою та МВФ – про ціни на газ для внутрішнього споживання. Для нас це важливо, тому що хід цих переговорів впливатиме на безпеку поставок газу в Європу, українську економіку, українську внутрішню політику та міжнародні відносини. За даними Міжнародного енергетичного агентства, світовий попит на газ зросте на 35% до 2035 року. Окрім того, газ є одним із найчистіших видів вуглеводневого пального, що відіграватиме важливу роль у процесі мінімізації впливу глобальних кліматичних змін на економічне зростання та енергетичну безпеку.
Поняття знижок на газ є важливим для розуміння «газових» дебатів в Україні. Є два типи газу за зниженими цінами. Перший – це газ, який одна країна може переконати інші країни продавати зі знижкою з різних причин. Другий – це той газ, який продається всередині країни, напр., коли побутові споживачі платять менше, ніж промислові. Цей блог – про перший тип.
Газ – незвичайний товар. Він є менш взаємозамінним, аніж інші товари, і його складніше транспортувати, ніж, напр., сталь, вугілля або зерно. Традиційно газ постачається на підставі довгострокових фіксованих двосторонніх договорів через системи дорогих, нерухомих трубопроводів. Правила гри ринку реальних товарів розповсюджуються на газ меншою мірою, ніж на інші позиції (втім, див. нижче). Трубопроводи створюють потужні зв’язки між виробниками і споживачами – і важкі переговори. Природно, що виробники прагнуть отримати найвищі ціни за свій газ, а споживачі – найнижчі. У випадку України дешевий газ потенційно може сприяти розвитку економіки за рахунок зниження інфляції, заощадження бюджетних коштів і підвищення міжнародної конкурентоспроможності галузей української промисловості, які використовують газ.
Але в переговорах такого роду є певні труднощі. По-перше, чим Україна готова поступитися в обмін на забезпечення потенційних знижок на постачання газу? Це відома проблема, яку постійно озвучують учасники газових переговорів, тому я не буду вдаватися в її подробиці. Друга проблема полягає в тому, що практично весь газ надходить в Україну від одного постачальника, що в свою чергу послаблює переговорні позиції України. Деякі теоретики навіть стверджують, що країни-імпортери газу можуть ставати «заручниками» своїх постачальників під час переговорів про ціну.
Отже, що може зробити Україна? Є певні гарні новини. Нові поклади «нетрадиційного газу» диверсифікують постачання в усьому світі. Стає дешевшим транспортувати газ танкерами. Поступово розвивається ринок реальних товарів, дозволяючи отримати дешевий газ від альтернативних постачальників. Такий розвиток подій означає, що теоретично Україна може забезпечити для себе сильніші переговорні позиції, ніж у минулому, урізноманітнюючи постачальників газу. Проте Україна може більшою мірою зміцнити свої позиції шляхом подальшого запровадження енергоефективності, тим самим споживаючи менше газу, нарощення обсягів вітчизняного виробництва газу, диверсифікації джерел енергії, крім газу.
Деякі з цих заходів уже було оголошено. Але поступ у їх реалізації і надалі залишається проблематичним. І тут може бути застосовано другий тип «внутрішньої» знижки на газ. Якби газові ціни на внутрішньому ринку зросли, це мало б великий вплив на бажання споживачів інвестувати в енергозберігаючі технології та вимикати термостати. Для виробників це також створило б більше стимулів і джерел для інвестування в розвідку та розробку покладів газу в Україні. Я сподіваюся написати більше на цю тему незабаром.
