Чи могла б Україна перемогти в антикорупційній лізі?

У 2009 р. я написав блог під назвою «Як перемогти в анти-корупційній лізі», в якому я нарікав на те, що Україна посіла 146-те місце серед 180-ти країн в «Індексі сприйняття корупції», оприлюдненому організацією Transparency International. Я зауважив, як корупція зменшує обсяги іноземних інвестицій, а також як було б добре, якби Україна могла стати однією із тих країн, про яку будь-який міжнародний інвестор, що сидить у кафе в Шанхаї, міг би сказати: «Агов! Я чув, що Україна вітає інвесторів; верховенство права працює; а судова система є незалежною і некорумпованою. Давайте будемо інвестувати в Україну!» У 2009 я також зазначив, що влада заявила про цілу низку антикорупційних заходів і що необхідно було зачекати певних змін (або, як сказано в одному чудовому англійському вислові, «доведення якості пудингу – в його поїданні»).

Після поганого результату в 2009 р. позиція України покращилася в 2010 до 134-го місця. Тому мене засмутило те, що в нещодавно опублікованому звіті за 2011 р. Україна опустилася на 152-ге місце серед 183 країн. Ось повний список за 2011.

Чи важливо це? Я бачив одну чи дві розумні аналітичні записки, де зазначалось, що індекс Transparency International фіксує лише сприйняття корупції, а не саму корупцію. Це правда; це також відображає той факт, що за своєю природою корупцію важко виміряти. Утім, як і багато інших авторитетних індексів подібного типу, індекс Transparency International пропонує спосіб оцінювання прогресу в зусиллях країн у боротьбі з корупцією; і дає можливість зробити широке порівняння. Іншими словами, в яких країнах більшість людей хотіла б жити – Новій Зеландії, Данії, Фінляндії і Швеції (місця з 1-го по 4-те) чи Сомалі, Північній Кореї, М’янмі та Афганістані (180-182)?

Я писав у 2009, що український уряд щойно заснував «Незалежне антикорупційне бюро» і висловив сподівання, що в 2010 р. можна буде говорити про ефективність його роботи. Не пощастило. У той час, коли теперішня влада знову заявила про нові антикорупційні заходи, я все ще не можу доповісти, що ці заходи мали значний вплив на повсякденне життя. Тому було цікаво нещодавно почути дискусію двох відомих українських бізнесменів щодо того, чи зможе влада, якщо забажає, досягти більш швидкого й значного прогресу зі зменшення корупції. Перший стверджував, що для досягнення прогресу потрібно багато років: корупція в Україні надто глибоко укорінена, аби її швидко позбавитись. Інший ж запевняв, що, якби для політиків вищого ешелону першочерговим завданням стало виглядати некорумпованими та викорінити корупцію навколо себе, то швидкого прогресу насправді було б досягнуто. Як ви гадаєте?