Що чекає на Україну

Цього тижня, чи не вперше з часу мого прибуття до України у червні 2008 року, тема України посіла перше місце на сайті новин Всесвітньої служби Бі-Бі-Сі та інших засобів масової інформації усього світу. Друзі зв’язуються зі мною та запитують мене, що відбувається і куди рухається Україна. Це важливе питання.

Причиною цієї зацікавленості та стурбованості є вирок колишньому прем’єр-міністру України Тимошенко, що передбачає cім років тюремного ув’язнення, трирічну заборону займати посади в органах влади та величезний штраф. Дискусія у ЗМІ зосередилася на значенні цього судового вироку: чи означає це, що Україна відмовилася від своїх амбіцій інтегруватися до Європи та стати демократичною країною, такою, як країни ЄС, або ж результат цього судового процесу може бути переглянуто, щоб дозволити Україні продовжувати курс інтеграції до ЄС. 12 жовтня у Палаті Громад Прем’єр-міністр Камерон заявив: “поводження з пані Тимошенко, з якою я декілька разів зустрічався раніше, є абсолютно ганебним. Міністр закордонних справ зробив дуже рішучу заяву з цього приводу. Українці повинні усвідомити, що, якщо вони не змінять цю ситуацію, це матиме дуже негативний вплив не лише на стосунки України з Великою Британією, але із Європейським Союзом та НАТО.”

Як результат, постає питання, що саме має трапитись задля продовження процесу європейської інтеграції, перш за все, для підписання та ратифікації Угоди про асоціацію, переговори про яку Україна веде останні чотири роки. Я вже писав про деякі аспекти цього питання в іншому блозі «Тимошенко в Ялті». Відповідь полягає в тому, що Сполучене Королівство та ЄС бажають звільнення з під варти пані Тимошенко та інших лідерів опозиції, щоб вони могли взяти участь в політичному процесі, зокрема, у парламентських виборах 2012 року. Будь-яке закінчення судових процесів, що тривають зараз, яке поставить під загрозу політичну діяльність опозиційних лідерів, наприклад, значний штраф або тривала правова невизначеність, потягне за собою тривалу невизначеність з підписанням та ратифікацією Угоди про асоціацію.

Доброю новиною є те, що механізм вирішення цієї проблеми у формі пропозицій декриміналізувати злочини, в яких звинувачують пані Тимошенко, вже готовий для обговорення в українському парламенті. Теоретично, цей механізм може бути активований і пані Тимошенко звільнена, вже на початку наступного тижня, перед візитом пана Януковича до Брюселю 20 жовтня. Але питання в тому, чи є в Україні політична воля для того, щоб це сталося.

Чи має Україна цю політичну волю? Ключовий момент полягає в тому, що це залежить від самої України. Європейський Союз не намагається примусити Україну щось робити. Так само ЄС не прагне будь-що підписати Угоду про асоціацію, якщо Україна своїми діями не демонструє, що також цього прагне. Коротше кажучи, як і будь-яка інша країна, яка хоче інтегруватися у ЄС, Україна, якщо хоче наблизитися до приєднання до Європейського клубу та стати країною, яка відповідає стандартам ЄС, повинна поводитися згідно із цими стандартам.

І останнє: деякі коментатори в Україні вважають, що суд над Тимошенко – це хитрий спосіб переконати ЄС надати Україні перспективу членства (тобто сказати, що одного дня Україна точно приєднається). Можливо, як вони зазначають, якщо пані Тимошенко буде звільнено із в’язниці, ЄС буде настільки вдячний, що надасть таку перспективу. Я вже піднімав це питання у своєму нещодавньому блозі “Як зробити Україну більш європейською“. Чесно кажучи, мені здається неможливим, щоб хтось мислив такими бартерними категоріями, але знову ж таки, щоб розвіяти будь-які сумніви, події тижня, що минає, не можуть мати будь-якого позитивного впливу на можливість України здобути перспективу членства у ЄС. Скоріше, на жаль, навпаки. Якщо справа на цьому закінчиться, це стане величезною ганьбою для України та Європи.