Під час мого призначення у Відні у 1984-87 роках я із задоволенням спостерігав за ознаками змін пір року.
В міру того, як повітря ставало по-осінньому прохолодним, віденці вітали приліт сірих ворон – великих і розумних на вигляд птахів, які пару тижнів походжали по паркам та площам міста, а потім зникали перед тим як у місто урочисто прибував перший сніг. Іншою ознакою наближення осені було те, що працівники починали будувати химерні конструкції навколо фонтанів та пам’ятників міста, щоб захистити їх від шкідливого впливу зимових морозів та снігу.
Тут у Києві я не помітив жодних міграцій птахів або пакування пам’ятників. Однак вірною прикметою наближення осені є закриття кафе під відкритим небом. Київ, з його континентальним кліматом, має чудову традицію відкритих кафе. Весною кафе під відкритим небом – від найпростіших до витончених – як гриби з’являються у парках, вздовж річок та коло місць, популярних серед туристів. У результаті впродовж усього довгого спекотного літа ці незліченні варіанти для відпочинку та відновлення сил приносять насолоду як киянам, так і гостям міста.
Нині ж, коли стрімко падає температура (а також великі каштани), настає час, щоб заспокоїтися, насолодитися зимою та з нетерпінням чекати на відкриття кафе під відкритим небом навесні, а також початку чемпіонату Євро 2012.
