Україна: ручні гранати на полігоні

Дріт ретельно замаскований: він тягнеться через траву на висоті щиколотки, а іншим кінцем під’єднаний до гранати. Коли солдатський чобіт торкається його, лунає потужний вибух. Поруч військова колона потрапила в засідку сил супротивника і для евакуації поранених викликано гвинтокрил.

На щастя, все це відбувається на навчанні і в жодному з цих випадків вбитих або поранених немає (втім, див. далі). Разом з іншими гостями я спостерігаю за навчанням «Швидкий тризуб», що проходило цього року на території Яворівського військового навчального центру («полігоні» українською або російською) поблизу Львова. 1600 учасників навчання представляють 13 країн НАТО та учасників програми «Партнерства заради миру», серед яких – США, Україна, Білорусь, Канада, Молдова, Польща, Сербія та Велика Британія, а спостерігачі представляли й інші країни, зокрема Росію. Велику Британію представляло 90 учасників, серед яких – представники 2-го батальйону парашутного полку, яких ми бачили за виконанням стрибків з транспортного літака над полем бою. Упродовж декількох годин ми побачили мінно-саперну підготовку, стрибки з парашутом, піхотну підготовку, роботу на КПП, засідку, про яку я згадував, захоплення будинку польськими спецназівцями та знезараження військової техніки після уявного нападу з використанням РХБЗ (радіологічної, хімічної та бактеріологічної зброї). Дізнайтесь більше про участь Британії в цьому навчанні тут.

Як я писав у своєму блозі раніше, Велика Британія тісно співпрацює з Україною за багатьма напрямками співробітництва у військовій сфері. Ми можемо багато чому навчитись один в одного: інший спостерігач, бригадний генерал Джайлз Хілл, командир британської 16-тої Повітрянодесантної бригади, вказав мені, що знезараження, продемонстроване молдавськими вояками, не так вже й часто відпрацьовувалось останнім часом у британських Сухопутних Військах. А парашутне десантування представників різних країн з потужного літака ІЛ-76 не лише справляє враження, а й надихає. Спільне навчання сприяє зміцненню дружніх зв’язків, професійної поваги та відчуття спільної мети, яке долає національності та кордони. Наприклад, після завершення стрибків декілька канадських десантників отримали українські «парашутні крила» за стрибки з українськими парашутними системами, а наприкінці навчання чотири українські підрозділи пройшли 1-ий рівень самооцінки та акредитацію 2-го рівня НАТО. Більша ступінь розуміння того, як діють збройні сили різних країн, є безцінною, коли, наприклад, підрозділи знаходяться разом на міжнародних миротворчих операціях, де українські сили відіграють важливу роль.

Я вдячний Збройним Силам України за організацію цього заходу, а також моєму колезі з США за допомогу з транспортуванням до Львова та назад. І моє співчуття там, хто таки забився у повсякчас небезпечній справі стрибків з парашутом.