Музика захоплює. Шалений ритм примушує танцюристів починати кружляти по кімнаті, партнерок обертають по колу, а у деяких випадках навіть підкидають у повітря. Наприкінці звукової доріжки “Shout Sister Shout” усі зупиняються, аби перевести подих та обмінятися партнерами. Я дуже втомлений.
Мене часто запитують про те, що думає іноземний дипломат про Київ. Зазвичай я відповідаю, що більшість українців, з якими я спілкуюся, є надзвичайно дружніми та розслабленими, що можна описати як досить спокійне ставлення до життя. Ніде більше ці якості так не проявляються, як у Київському клубі свінгу, до якого я приєднався, аби навчитися танцювати лінді-хоп (один з перших та найпопулярніших свінг-танців – прим. перекладача) у вересні 2010 р. Ви можете переглянути базові рухи лінді-хоп тут (на відео сам танець починається на 2-й хвилині, 40-й секунді).
Похід до танцювальної групи завжди супроводжується деякою знервованістю, оскільки очікуєш побачити, що всі інші набагато вправніші за тебе, у більш гарній формі або краще схоплюють рухи. Насправді група в цілому є дружньою, і хоча деякі вже мають якийсь попередній танцювальний досвід, усі вони є на 100% толерантними до менш вправних, більш старших та менш фізично підготовлених товаришів. За кілька місяців двох занять на тиждень усі досягають певного успіху. Я можу порекомендувати годинне заняття у підвалі «Будинку офіцерів» у центрі Києва будь-кому, експату або українцю, хто шукає веселого способу набуття гарної фізичної форми у цьому році.
На жаль, несправна робота фотокамери призвела до того, що єдине групове фото, яке в мене є, надзвичайно поганої якості. Вибачайте за це, але я його все-ж-таки додаю до цього запису. Чудова група людей, яким я дуже вдячний, а особливо пану Тарасу та пані Віті за їхнє прекрасне викладання танцю під час занять.
