Правосуддя та політика в Україні

Ідея написати блог про правосуддя та політику в Україні вперше виникла у мене восени 2009 року. На той час передвиборча кампанія, що завершилася президентськими виборами у лютому 2010 року, була у розпалі. Один з кандидатів у президенти дав передвиборчу обіцянку, що у разі перемоги він чи вона забезпечить притягнення до суду іншого кандидата за правопорушення, які він чи вона начебто скоїли під час перебування на посаді. Тоді мені спало на думку написати блог, аби сказати, що такі передвиборчі обіцянки є небажаними з кількох причин:

а) вирішувати, кого слід притягати до суду, є справою судової системи, а не політиків;

б) відокремленість гілок влади є визначальним для демократії. Якщо судова система не є незалежною, виникає ризик, що особи, які знаходяться при владі, починають вважати, що вони над законом; це підриває віру людей в закон та в їхніх керівників, а також відлякує інвесторів;

в) якщо формується культура, в якій стає звичним переслідування політиками своїх опонентів, щойно останні залишили свої посади, це підриває демократію, оскільки ті, хто отримав владу, не захоче її втратити в результаті демократичного процесу, аби, в свою чергу, пізніше самим не стати об’єктом переслідувань.

На той час інші питання вийшли на перший план, і я не опублікував цей блог. До того ж, виявилося, що ані політик, який обіцяв притягти до суду колишнього посадовця, ані той колишній посадовець не виграли президентські вибори 2010 року.

Перенесемося у 2011 рік. Кримінальні справи порушено проти кількох високопосадовців з колишнього уряду. Точаться запеклі дискусії про те, чи це судове переслідування є, як стверджує влада, просто справою боротьби з корупцією, або, воно є, як твердить опозиція, політично мотивованим. Зрозуміло, що будь-які припущення, що якась із цих судових справ може бути політично мотивованою, викликає занепокоєння, як зазначено в заяві речника Кетрін Ештон, Високого Представника Європейського Союзу, від 26 травня, в коментарі цього Посольства від 22 червня, а також у коментарі Державного Департаменту США від 24 червня.

Я не роблю висновків щодо справедливості або несправедливості конкретних справ. І я з цікавістю прочитав список, розповсюджений представниками української влади, з метою показати, що, на додаток до членів попереднього уряду, проти багатьох осіб, які асоціюються з урядом теперішнім, також порушено кримінальні справи. Влада твердить, що цей список свідчить, що правосуддя застосовується неупереджено. Проблема полягає у тому, що, коли корупція є широко розповсюдженою, якими б не були факти у конкретних справах, завжди існуватиме ризик, що судове переслідування виглядатиме вибірковим, якщо справи порушено лише проти деяких осіб. А в демократичній системі будь-яке судове переслідування важливих представників політичної опозиції завжди буде – і це справедливо – предметом особливо пильного спостереження як усередині країни, так і за її межами.