Що спільного мають між собою футбольний клуб «Арсенал», британські та українські благодійники, представники влади міста Чернігова та області і Посли Великої Британії у Києві? Відповідь: всі вони допомогли підтримати визначну установу – Чернігівський центр медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів «Відродження».
Я відвідую Чернігів з нагоди святкування 15-ї річниці центру «Відродження». Це надихаюча історія. На початку 1990-х років декілька британських благодійних організацій почали допомагати центру, який відігравав особливу роль у наданні допомоги дітям у 100 кілометровій зоні від Чернігова, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 року (Чернігів знаходиться на північ від Києва).
Екскурсія по центру вражає. До складу спеціалістів, які працюють з дітьми та їхніми батьками, входять неврологи, педіатри, психіатри, психотерапевти, масажисти, вчителі музики та логопеди. Біля входу мене зустрічають двоє гарно вдягнених діточок, які вітають мене чудовою українською та англійською мовами. Керівник центру доктор Пасічник показує мені навчальні кімнати, де діти отримують вражаючий спектр навчальної та терапевтичної допомоги із застосуванням сучасного обладнання та матеріалів, наданих у багатьох випадках британськими благодійниками.
Глибина співпраці та зв’язки між людьми у центрі «Відродження», як і самі дітлахи, напевно, є самою вражаючою частиною того, що відбувається у Чернігові. Британські благодійні організації, такі як «Допомога Фелстед знедоленим дітям», «Забуті діти» та «Англійська допомога знедоленим дітям», які очолюють віддані волонтери, встановили зв’язки з українськими партнерами та центром «Відродження», і за 15 років допомогли побудувати визначну установу. Участь британських благодійних організацій у свою чергу сприяла розвитку благодійних організацій в Україні та підтримці з боку влади. На церемонії з нагоди ювілею центру представники місцевої влади вручають нагороди британським благодійникам за їх досягнення. У свою чергу благодійники розповідають мені, як їм приємно мати такі гарні контакти з їхніми колегами та друзями в Україні, а також відчувати те тепло, з яким їх зустріли. Найкращим є те, що така тісна співпраця продовжуватиметься і надалі. Важко знайти кращий приклад того, як контакти на рівні громадських організацій між різними країнами можуть принести велику користь людям з обох сторін.