Як продавати землю

Добре це чи погано для України – дозволити продаж сільськогосподарських земель, і, якщо так, то на яких умовах?

В Україні існує певне занепокоєння, що незабаром влада може внести пропозиції дозволити продаж сільськогосподарських земель або пізніше цього року, або на початку 2012 року. Хоча більшість сільськогосподарських земель в Україні вже було приватизовано тим чи іншим чином, мораторій на продаж сільськогосподарських земель залишається в силі.

Поєднання мораторію з такою моделлю приватизації землі, яка залишила мільйони дрібних землевласників із крихітними паями, а також економічна політика (наприклад, квотування експорту зерна), що відлякує довгострокових інвесторів, призвели до того, що величезні земельні ділянки в Україні залишаються необробленими. До того ж важко використовувати землю як заставу на отримання позики для сільськогосподарських інвестицій. Прибічники зняття мораторію стверджують, що це викличе притік інвестицій, підйом виробництва та цін на землю, а також зростання ВНП до 2%. Проте інші вважають, що лібералізація є ризиком, адже іноземці могли б скупити землю та використовувати її без урахування ширших міркувань, таких як довкілля. Тому деякі політики заявляють, що продаж землі має здійснюватись на жорстких умовах, наприклад, обмежуватись тільки громадянами України, або передбачати запровадження суворих правил щодо землекористування.

Тут треба згадати про одне просте правило. Воно полягає у тому, що, чим більше контролю над можливостями людей купувати та продавати землю, тим нижчою буде ціна на неї. Чим меншою є ціна, тим менше прямого зиску для землевласників. Нижчі ціни на землю також означатимуть менше інвестицій та стримуватимуть українське сільськогосподарське виробництво. Це було б трагедією для України в цілому та для її аграрного сектору, зокрема, – у той час, коли високі світові ціни на харчі мають бути вигідними для України як для провідного сільгоспвиробника. Є також ризик, що надмірна регулювання купівлі та продажу землі створює простір для корупції, а великі обсяги землі, зрештою, будуть куплені людьми, які мають зв’язки з владою на місцевому чи національному рівні. Це, знову ж таки, тиснутиме на ціни, інвестиції та виробництво.

Занепокоєння українців тим, що іноземці зможуть заволодіти землю, зрозуміле, адже родючі чорноземи країни є, безсумнівно, одним з її найбільших багатств. Але правильне використання цього багатства є важливішим за те, по який бік кордону знаходиться людина, що має право власності на землю. Ймовірність того, що Україна перетвориться на сільськогосподарський рай, вище, якщо принципові рішення будуть прийматися учасниками ринку, а не державними службовцями.