Як Рада, Український Парламент, може найкращим чином відповідати демократичним очікуванням Українського народу?
Раніше я вже писав у своїх блогах про прикрі намагання депутатів Верховної Ради вирішувати спірні питання, застосовуючи фізичну силу в парламентській залі, а не шляхом обговорення. Коли я нещодавно схвально відгукнувся про те, що у цьому році не було жодних бійок або спроб фізичного блокування трибуни, кілька людей написали у своїх коментарях до мого блогу, що парламентські процедури залишають бажати кращого, включно з викоріненням такого лиха, як «гра на роялі».
Під «грою на роялі» мається на увазі така дія, за допомогою якої депутати Ради голосують і за себе, і за тих, кого немає на засіданні. Теоретично це неможливо: кожен депутат має електронну картку для голосування, яку тільки йому чи їй дозволяється вставляти в пристрій для голосування у парламентській залі, щоб зареєструвати його чи її присутність та голосувати. Натомість, виходить так, що один депутат може мати картки двох або більше депутатів та рухатися залою під час голосування, вставляючи картки в декілька пристроїв для голосування (звідси термін «гра на роялі»), щоб проголосувати більше, ніж один раз.
Дивує те, що події у Раді транслюються телебаченням та рясно фіксуються на фотокамери. Тож керівництво Ради має безліч доказів, коли люди голосують більш, ніж один раз. Але, незважаючи на це, такі голосування продовжують визнаватись такими, що відбулись. Нажаль, це створює враження, що ані депутати, які схвалюють законопроекти, ані керівництво Ради не сприймають демократію серйозно.
Деякі люди вважають, що проти «гри на роялі» неможливо нічого вдіяти, бо, хоча це й незаконна практика, немає жодного закону, який би визначав покарання за такі дії. Це, м’яко кажучи, не є сильним аргументом. Ось три способи, якими влада може припинити цю практику:
- керівництво Ради могло би відмовитися визнавати будь-які голосування, якщо є докази, що депутати голосують більше, ніж один раз;
- керівництво Ради могло би притягти до відповідальності та вжити дисциплінарних заходів до депутатів, яких було помічено за «грою на роялі», наприклад, призупинивши їхню роботу в Раді на певний погоджений термін;
- керівництво Ради могло би виключити сумнівні пристрої для голосування та вдатися до простого старомодного механізму для голосування, що вимагає від депутатів фізично пройти через двері, тим самим засвідчуючи свій голос. Такі результати важко підробити. Деякі приклади – включно з британським – наведено тут.
Зрештою, відповідь знаходиться в руках самої Ради та залежить від того, наскільки Рада та її депутати переймаються тим, як їх сприймають всередині країни та на міжнародній арені. Україна подарувала світові чимало музикантів-віртуозів. Утім, така «гра на роялі» є шкідливою для іміджу України та для української демократії.