Усередині 70-х я летів з Лондона до Йоганнесбурга через Мадрид – це був найдешевший варіант. Під час зупинки в аеропорту Мадрида я зайшов до крамнички й став у чергу за газетою. У цей момент якісь велетенський офіцер Цивільної гвардії з блискучим чорним капелюхом на голові відштовхнув мене ліктем, відчуваючи, напевне, що саме його мають обслужити першим. Ця подія надовго запам’яталась мені як символ безвідповідальності влади в країні, що перетворилась в демократію лише після смерті генерала Франко в 1975 році.
Люди, які приїжджають до України з інших куточків колишнього Радянського Союзу, часто зауважують, що тут панує більш вільна та демократична атмосфера, ніж в інших країнах регіону. Важливим є те, що всі основні політичні партії в Україні стверджують, що вони є активними захисниками політичних прав та свобод. Важливим є і те, що Копенгагенські критерії – умови, які мають виконати всі ймовірні майбутні країни-члени Європейського Союзу – зосереджуються на правах людини. Але ніколи не можна ставитись до прав людини як до даності, адже в кожній країні більшою чи меншою мірою на ці права здійснюється певний тиск, щоби послабити їх захист. Варто ознайомитись із влучним коментарем стосовно взаємин між ЄС та Україною, який Штефан Фюле, Європейський комісар з питань розширення та політики добросусідства, зробив під час своєї промови цього тижня: «Є усі можливості для поглиблення політичних зв’язків між нами на кожному рівні та в кожній сфері, однак це має базуватись на спільних вартостях, як то на повазі до прав людини та демократичних принципах. Дехто в Україні не розуміє, що немає і не повинно бути ніякої суперечності між досягненням і збереженням політичної стабільності, з одного боку, та утвердженням і захистом фундаментальних прав, з іншого, або що темп і глибина встановлення дружніх стосунків із ЄС буде залежати від чіткого та достовірного прогресу в цій царині».
Оскільки права людини є дуже важливими, Посольство Великої Британії в Україні підтримує проекти, мета яких допомогти Конституційному Суду України, Верховному Суду України та Вищому Адміністративному Суду України удосконалити систему українського судочинства. Ми також регулярно пишемо блоги на тематику прав людини – дивіться, зокрема, такі записи: “Як зупинити цензуру в Україні“, “Чи може Україна засвоїти уроки ШТАЗІ?” та “Чи сумісні українська міліція, Євро-2012 та права людини?“. Окрім того, для висвітлення нашої діяльності, пов’язаної з підтримкою прав людини, ми щойно відкрили нову сторінку на веб-сайті Посольства.
У той час як 10 грудня країни по всьому світу пригортають увагу до прав людини, я сподіваюсь, що Україна і надалі буде тією країною, приїхавши до якої візитери будуть радше вражені присмаком свободи в атмосфері, ніж вражені – так як і я в Мадриді – тим, що права людини і свобода слова змушені захищатись.