Чи може Україна засвоїти уроки ШТАЗІ?

Чи хочете Ви побачити берлінську школярку, яка вирішила добровільно співпрацювати із Службою Державної Безпеки Німецької Демократичної Республіки (ШТАЗІ) ? Або як у 1980-му гравця «Динамо-Дрезден» Пітера Котте було переведено до 7-го Дивізіону через підозру, що він хотів втекти на Захід? Або як член парламенту із Західного Берліна умовив жінку-інженера з Лейпцига спробувати перетнути кордон у багажнику  автомобіля, щоб її потім змогли заарештувати, спіймавши на гарячому? Приголомшуюча нова виставка в «Українському Домі» у Києві, що називається «Ворог той, хто думає інакше», представляє історію ШТАЗІ  в усіх її моторошних деталях.

Відкриваючи виставку, Федеральна уповноважена з питань документації служби державної безпеки колишньої НДР Маріанне Біртлер, порівняла обмеження свобод із хворобами. «Коли та здоровий протягом тривалого часу, ти не помічаєш тривожних симптомів», – сказала вона. Тому, на її думку, важливо ретельно відслідковувати ці тривожні симптоми, і країни, що хочуть бути вільними, мають бути пильними.

У день, що за збігом обставин співпадає з 10-тою річницею зникнення українського журналіста Георгія Гонгадзе, ці слова звучать як дуже своєчасне попередження для будь-якої країни, і України, зокрема. Ставлення сьогоднішньої Німеччини до спадку ШТАЗІ є також нагадуванням, що різні суспільства стоять перед спільними викликами, коли необхідно знайти баланс між вимогами безпеки та правом на свободу слова. Це питання, якому я вже присвячував свій блог минулого грудня (“Я можу спалити твоє обличчя“). Раджу усім відвідати цю виставку, яка проходитиме до 28 вересня.