Чи існує ризик зростання цензури в Україні? Якщо так, що можуть зробити українці? І чи мають щось робити іноземці, такі як іноземні уряди та дипломати? Всі ці питання обговорюються під час обіду у резиденції, коли я зустрічаюсь із українськими журналістами та медіа-активістами.
Одразу стає зрозумілим, що це питання, яке активно обговорюєть. Деякі журналісти висловлюють занепокоєння з приводу того, що в Україні відсутня достатня різноманітність власності у сфері медіа, що бізнесмени, яким належать телевізійні канали, не зацікавлені у тому, аби їхні канали передавали неупереджені новини. Інші вважають, що сам уряд не зацікавлений в існуванні вільного та енергійного медійного простору або й сам може намагатися здійснювати тиск на ті медійні канали, які не висловлюють достатньо сильну підтримку урядової політики. Декілька журналістів висловлюють занепокоєння щодо руху України у напрямку деяких сусідніх країн, де за останні роки свобода слова була сильно обмежена.
Але деякі журналісти також вважають, що є підстави для оптимізму. Вони звертають увагу на те, що деякі власники ЗМІ прагнуть забезпечити, аби їхні канали пропонували справжні, неупереджені новини, і що інші опираються нав’язуванню будь-ким певної редакційної політики. Кілька людей доводять, що в Україні існують більші потужні неурядові організації, ніж у деяких сусідніх країнах, а також – традиція індивідуалізму та протистояння спробам тиску. Хтось говорить про те, що малий та середній бізнес в Україні достатньо добре розвинутий, аби бути спроможним чинити тиск у напрямку забезпечення розмаїття ЗМІ.
Безсумнівно, протягом наступних років питання свободи слова стане вирішальним для України, а також для розвитку її відносин із ЄС. Копенгагенські критерії, в яких окреслені умови, яким мають відповідати майбутні країни-члени ЄС, зокрема, включають «стабільність установ, що гарантують демократію, верховенство права, прав людини, повагу та захист меншин». Це означає, що життєво важливою є не лише свобода ЗМІ, але й те, щоб уряд докладав усіх зусиль, аби забезпечити, щоб нічого не обмежувало цю свободу. Це також означає, що протягом наступних місяців уряди Великої Британії та інших країн-членів ЄС будуть уважно спостерігати за тим, аби в країні дотримувалися свобода слова та інші ключові елементи демократії, верховенство права та права людини. Підбадьорює той факт, що за останні кілька місяців багато видатних українських політиків виступили з енергійними заявами про свою підтримку свободи слова та інших основних прав. Основне питання полягає у тому, аби гарантувати втілення цих енергійних заяв у послідовну та переконливу реальність.