У Києві чудовий зимовий день. Я вирушаю на зустріч з кількома провідними бізнесменами напередодні інаугурації новообраного Президента Януковича. Бізнесмени розповідають про надзвичайний економічний потенціал України як постачальника енергії та корисних копалин, транзитної країни, провідної сільськогосподарської держави та місця проживання мільйонів висококваліфікованих, працьовитих українців, що володіють кількома мовами. Потім вони розповідають про прекрасні перспективи для їхньої компанії, що є світовим лідером у своїй галузі та крупним експортером. Нарешті вони розповідають про проблеми: складні умови для ведення бізнесу та, особливо, проблему затримок у поверненні ПДВ. Вони кажуть, проблеми є настільки серйозними, що це може поставити під загрозу рентабельність всього їхнього проекту.
Це – питання на мільйон. Чи може новий Президент України та уряд, з яким він врешті буде працювати, зробити щось, аби допомогти українській економіці? Зрозуміло, що саме необхідно зробити. По-перше, Україні необхідно продовжити роботу з ЄС над укладенням глибокої та всебічної Угоди про зону вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію, робота над якою має бути завершена пізніше цього року. По-друге, Україна повинна провести ряд економічних реформ. Вони включають стабілізацію державних фінансів (зокрема через впорядкування пенсійної системи та підвищення цін на енергію); стимулювання приватного інвестування, зокрема через обмеження втручання держави; реструктуризацію фінансового сектору та боротьбу з корупцією.
Щодо ЄС, я налаштований оптимістично. Мій оптимізм базується на заявах лідерів ЄС та України про продовження роботи у цьому напрямку, які вони робили протягом останніх кількох тижнів. Обидві сторони розуміють, наскільки це важливо, і розуміють, що для цього потрібно. Також існує потужна структура для проведення переговорів. Щодо ймовірності проведення економічних реформ, у цьому важче бути впевненим. Плюсом є те, що після президентських виборів було кілька заяв про наміри від українських лідерів, з яких було ясно, що певні люди принаймні точно знають, що повинно відбутися. Мінусом є те, що всім вже багато років відомо, що Україні потрібні глибинні економічні реформи. Потреба у проведенні економічних реформ та створенні умов, привабливих для іноземних інвестицій, – це питання, яке кожен дипломат та бізнесмен Києва піднімає у розмовах із владою за кожної можливої нагоди, зокрема й у записах цього блогу. Однак прогрес у вирішенні цього питання є повільним, і це розчаровує, а різні гілки влади у Києві схильні звинувачувати одна одну у затримках. Тим часом Україна спустилася на 142 місце (із 183) у рейтингу простоти ведення бізнесу Світового Банку, де тепер посідає місце одразу за Гамбією та Гондурасом; та на 146 місце (із 180) у “Індексі сприйняття корупції” організації Transparency International поруч із Росією, Зімбабве, Камеруном, Еквадором, Кенією, Сьєрра-Леоне та Східним Тимором.
Ніхто не каже, що проведення економічних реформ чи боротьба з корупцією є легким завданням у будь-якій країні. Для вирішення обох питань необхідний стійкий дієвий уряд, готовий протистояти інтересам потужних бізнес-кіл, що мають вигоду з відсутності економічної прозорості та чітких правил. Але якщо новий Президент та уряд зроблять економічні реформи та боротьбу з корупцією своїми пріоритетними завданнями, безсумнівно, успіхи можуть бути досягнуті в обох областях. Це допомогло б народу та покращило б міжнародну репутацію України. Це прибрало б перешкоди для іноземних інвесторів, що шукають нові можливості для отримання прибутків. Це також означало би, що бізнесмени та уряд могли б витрачати менше часу на боротьбу з бюрократією та корупцією і більше часу присвятили б інвестуванню в майбутнє України.