Корупція є великою проблемою в Україні. За результатами дослідження «Індекс сприйняття корупції 2009» міжнародної правозахисної організації Transparency International країна посідає 146-е місце із 180-ти поруч із Камеруном, Еквадором, Кенією, Росією, Сьєрра-Леоне, Східним Тимором та Зімбабве. Тенденція не є доброю: у період між 2004 та 2006 роками Україна піднялася із 122 місця (серед 145 країн) до 99-го, але з того часу рейтинг України поступово погіршується. Можна дискутувати щодо значущості цього рейтингу (між іншим, вітання Новій Зеландії, що посіла 1-е місце рейтингу 2009 року), але ситуація безсумнівно є поганою. Українці розповідають мені про те, як їм доводиться давати хабар, щоб отримати лікування у шпиталі, поступити до університету або уникнути небажаної уваги дорожньої поліції. Іноземні інвестори скаржаться на те, що пожежні інспектори, представники податкових та містобудівних органів вимагають від них хабарів. Яким би не був точний масштаб проблеми, але місце у нижній частині корупційної ліги – це не те, чого прагне будь-яка країна, коли намагається залучити іноземні інвестиції. Радше Україні слід докласти зусиль, аби стати країною, про яку загальновідомі міжнародні інвестори з кафе у Шанхаї скажуть «Гей! Я чув, що Україна вітає інвесторів; верховенство права працює; а судова система є незалежною та некорумпованою. Давайте будемо інвестувати в Україну!»
Як Україна може досягнути цього? Відомо, що з корупцією важко боротися, отже варто розглянути те, що спрацювало в інших країнах. Одним із найуспішніших прикладів є заснування у 1974 році Незалежної комісії з боротьби з корупцією у Гонконгу. Ключове слово тут – «незалежна». Коли я займався Гонконгом із Лондона у 1995-1998 роках, Незалежна комісія була буквально «сама собі законом». Коли вона бралася за будь-яку справу, ніхто з уряду або з ділового середовища не мав жодної надії на неї вплинути. Я часто навожу приклад Незалежної комісії з боротьби з корупцією за зразок своїм контактам у Києві (типова відповідь законодавця, що займає високу посаду: «Як ми знайдемо людину, яка не була б корумпованою, щоб очолити цю структуру?») Отже, цього тижня я із цікавістю почув оголошення уряду щодо створення нового «Незалежного антикорупційного бюро» для вирішення цього питання, що за часом збіглось із Міжнародним днем боротьби із корупцією, який відзначався 9 грудня. Це бюро, запевняють нас, буде незалежним від інших урядових установ.
Оголошення гарне. Однак легко оголосити заснування будь-якої структури (наприклад, відомої і часто оголошуваної Співдружності Незалежних Держав) – набагато складніше насправді її організувати та змусити працювати. Отже, залізне зобов’язання уряду щодо забезпечення роботи нового Бюро є життєво важливим. Підтримка Президента, хто б не був обраний у лютому, теж не зашкодить. Для заснування Незалежної комісії з питань боротьби з корупцією у Гонконгу знадобилося близько восьми місяців: з червня 1973 по лютий 1974 року. Давайте сподіватися, що у липні 2010 року я зможу звітувати про те, що українське Антикорупційне бюро працює, є ефективним, та ні від кого не залежить. І, можливо, наступного разу, коли Transparency International оприлюднить свій рейтинг, Україна буде на шляху повернення до верхніх позицій ліги.