Як зараз живеться кримським татарам?

Коли увага світу прикута до подій на сході України, можна було б легко упустити з поля зору те, що відбувається в Криму після його незаконної анексії Російською Федерацією.

Але давайте подивимось на історію лідера кримських татар Мустафи Джемільова.

Історія його життя надзвичайна. Ще дитиною він був відправлений у вигнання Йосифом Сталіним, а потім провів понад десять років у радянських в’язницях за те, що відстоював права свого народу. Зараз йому 70 років, і кримські татари поважають його як свого старійшину і державного діяча.

На початку травня ц.р. після візиту до Києва йому заборонили повернутись додому до рідної сім’ї, не дали навіть ступити на землю кримського півострова. Понад тисячу татар примчались підтримати його. Зараз, згідно з повідомленнями, за ними стежать.

Тим часом, нова влада погрожує розпустити раду кримських татар за «екстремістську діяльність».

18 травня виповнилось 70 років з дня сталінської депортації кримських татар. У 1944 р. все кримськотатарське населення – майже 230 тисяч людей – було вислано з батьківщини у вигнання в Центральну Азію та на Урал.

Понад 100 тисяч людей померли від голоду та хвороб під час переїзду або відразу після прибуття на місця призначення.

Тільки в останні роки Радянського Союзу кримським татарам було дозволено повернутись на рідну землю. Сьогодні в Криму їх живе біля чверті мільйону.

Після незаконної анексії Криму Президент Путін підписав указ, який мав на меті «зробити все можливе, щоб процес входження Криму в Російську Федерацію був пов’язаний із реабілітацією і відновленням законних прав та інтересів кримськотатарського народу». Але, коли татари проявили незгоду з російським втручанням та анексією, влада в Москві знову вдалась до практики придушення та репресій. Навіть підконтрольна пану Путіну Рада з розвитку громадянського суспільства та прав людини при Президентові РФ відзвітувала про серйозні порушення прав людини в Криму після його анексії, зокрема, про вбивства та закриття єдиного факультету україно-татарської філології в Таврійському університеті.

16 травня Управління Верховного комісара ООН з прав людини опублікувало звіт щодо ситуації з правами людини в України. Серед інших питань, які викликають стурбованість, в ньому, зокрема, зазначено: «з’являється все більше повідомлень про постійні утиски кримських татар та інших мешканців, які не підтримали «референдум». Випадки обмеження свободи пересування кримських татар та нещодавні напади на будівлю парламенту кримськотатарського народу викликають занепокоєння».

Зараз Росія намагається переконати людей на сході та півдні України, що вона є захисником їхніх прав, паралельно підігріваючи ностальгію за радянським минулим. Декому подобається ідея повернення в минуле.

Водночас, варто пам’ятати, яким було життя в Радянському Союзі. Заслання людей, дискримінація віруючих і дисидентів, державний контроль ЗМІ, хронічні дефіцити, тоталітарний контроль, здійснюваний дистанційно привілейованою елітою. Сьогодні ці відлуння історії можна відчути в Криму.

25 травня Україна голосуватиме за нового Президента та новий початок, Україна, яка поважає права людини, цінує свободу слова та дотримується права людини на демократичний вибір.

Я щиро сподіваюсь, що люди на півдні та сході України масово проголосують 25 травня та покажуть, що їх не залякають бандити, які провокують нестабільність, сіють страх і розбрат і намагаються позбавити їх можливості на краще й більш процвітаюче майбутнє. Важливо, щоб голоси цієї мовчазної більшості продовжували чути та брати до уваги у ході проведення круглих столів національної єдності у наступні дні та тижні.

Однак люди Криму повинні знати, що світ так само не забув і про них.

Щоразу кримські татари піднімають український прапор поруч із власним як нагадування Москві про те, що дії останньої не лише є незаконними та суперечать усім демократичним нормам, але й такими, що повністю нехтують поглядами народу, який раніше жахливо постраждав від московського правління.

Росія не може думати, що зможе просто так приховати анексію Криму та жити далі.

В неділю ми згадуємо про те, що пережили кримські татари 70 років тому, а також згадуємо про їхніх нащадків, сучасних татар Криму. Вони заслуговують на право відзначити цю річницю мирно, з честю та гідністю. Разом з іншими жителями Криму вони заслуговують на демократичне право обрати свого президента – Президента України.