Верховенство права в Україні: коли все більше означає все менше

Звичайно, – каже мій український співрозмовник, – треба визнати той факт, що Тимошенко у чомусь винна, навіть якщо це неможливо довести.  Усі про це знають.  Подивіться, скільки проти неї висунуто звинувачень.

Однак без судового процесу, який викликає довіру, звинувачення не мають сенсу, – кажу я. – Додавання все нових і нових звинувачень просто призводить до того, що судовий процес викликає все менше і менше довіри, і виглядає все більше і більше політично вмотивованим.  Другий момент – це вибірковість звинувачень.  Ви вважаєте, що люди з одного політичного табору з більшою вірогідністю є винними у правопорушеннях, аніж люди з іншого?

Ну, – усміхається він. – Вочевидь, ні.

Я не маю певного погляду щодо винності або невинності будь-кого з лідерів опозиції, проти яких висунуті звинувачення у ході недосконалих судових процесів, що відбуваються сьогодні.  Однак я пригадую цю розмову після нещодавнього тривожного судового засідання у розгляді справи колишнього Прем’єр-міністра Тимошенко в камері слідчого ізолятора, що само по собі завдає шкоди репутації України та верховенства права в цій країні.  Є ризик того, що,  якщо достатньо часто щось повторювати, то люди почнуть у це вірити.  Наприклад, у них може скластись враження, що, якщо проти якоїсь особи висунуто звинувачення у скоєнні 100 злочинів, імовірність того, що вона винна в одному з них, напевне зросте.  Насправді ж істина полягає у протилежному: коли проти однієї особи висувається все більше й більше звинувачень, причому деякі [з цих звинувачень] сягають десятирічної давнини, а експерти вважають, що строк давності в них вже скінчився, то це посилює враження про політично мотивований судовий процес.  Як і враження про те, що це є «вибіркове правосуддя», за словами комісара ЄС Штефана Фюлє 13 грудня в Києві.